Меломанія

«Гуцули» — український рок-гурт з міста Косова, що на Прикарпатті, першопрохідці стилів хард-рок та важкий метал не тільки в Україні, а й світі. Дипломанти фестивалю «Червона Рута» 1989 року.
Автори хітів «Афини», «Ой, яка ти, чічко, файна», «Орися була дівка вчена», «Знову дощ».

Гурт «Гуцули» був створений у новорічну ніч 1969 року, на рік пізніше від Deep Purple, який, як визнають самі засновники, мав значний вплив на їх творчість. Ідея створення у місті вокально-інструментального ансамблю (ВІА) належала студентові училища прикладного та декоративного мистецтва Мирославу Волощукові. Перший виступ гурту відбувся в актовому залі Косівського технікуму народних промислів, у новорічну ніч 1969 року.

Назву гурту «Гуцули» придумав Любомир Гавриш. Планувалося, що кожен учасник ВІА зможе запропонувати свій варіант наймення. Але Любомир не став очікувати колективного обговорення і непередбачуваного рішення більшості. Він викрав барабани і разом зі своїм другом за одну ніч намалював на них придумане ім'я і відповідний орнамент.
Спочатку, як і решта світових винахідників «важкого року», грали у «легшому» стилі, який був прийнятним до включення в репертуар «офіційного» ВІА Кобза.

У 1974 гурт активно концертував з жорсткими гітарними рифами, забороненими у СРСР, утім добре впізнаваними серед слухачів радіо «Свобода» та решти шанувальників тогочасної рок-музики.

Кілька років, на початку сімдесятих, «Гуцули» працювали при районному Будинку культури — грали і співали на танцях, маючи з цього певний приробіток. Та «Гуцули», як справжні рокери, «не гнулися». Їх випхали з будинку культури, та вони продовжували грати. Спершу грали на туристичній базі «Карпатські зорі», а згодом перейшли у ресторан «Водограй». Ресторан «Водограй», де вони знайшли собі прихисток іноді перетворювався на фан-клуб «Гуцулів», куди приходили їх шанувальники, які часто просили гітариста Ярослава Удудяка зіграти блюз.
І він грав. Очевидці стверджують, що це було неперевершено, що гітара в його руках «і плакала і сміялася».

Першою власною піснею гурту була «Ой яка ти чічко файна», але переважали обробки як народних, так і металевих пісень, зокрема класична хеві-метал композиція «Paranoid», набула в «Гуцулів» місцевого колориту, та набула соло на клавішних, характерного для радянської музики 70-х, додатково присипано кілька цитат з інших хітів Black Sabbath та інших. На перших записах для «Червоної Рути» 1988-89 чутно також «цитати» з джазових стандартів, блюзу та глем-року, надбані за 20 років розвитку.

Безперечним лідером групи вважався гітарист «Ґєба» – Ярослав Удудяк (помер у 1996 році). Зовні звичайний дядечко з бородою і кругленьким черевцем, він міг на довгі дні зачинятися в кімнаті з гітарою й магнітофоном та невтомно копіював партії визнаних гітаристів. Після наслідування західних рок-стандартів, гурт з часом виробив свій стиль — синтез важкого хард-року і хеві-металу із пародійно-гротескними текстами, які співалися гуцульським діалектом.

Серед пісень гурту варто згадати «Про паспорт (Раз ішов я до Косова)», «Про пиво», «Про джинси», «Шєпка з нутрії», «Зуби мої, зуби», «Віддай кашкіт, віддай мешт», «Лімузина “Жигулі”» та інші.

❤10

572 viewsedited 06:05