Доброго ранку🙂🌞

Відео: kediperileri

Це так. Badstreet boys i Віктор Андрійович Ющенко починають липневий збір на 7 мільйонів.
Всі донати перетворяться в різні дрони для 3 ОШБ і ГУР та бус для ССО.

Банка - https://send.monobank.ua/jar/9HwiFr6njF
моно — 4441111139857332
приват — 4731185612029279
paypal — superkleysuper@gmail.com

Серед тих, хто задонатить від 100 грн ми розіграємо мед від Віктора Андрійовича. Той мед солодший за цей трек, хоча здається, це неможливо.

І головне - дослухайте до кінця, остання строка пророча.

оператор @mikeru_jrock
другий оператор @stkachuc
режисер @mc_svarka
другий режисер @vr.pavlyuchenko
монтаж @mikeru_jrock @mc_svarka
трек @igor64kbps
титри @altruist921
хореографія @kulyafreedom
текст @karagodinyuri @anton_tymoshenko

Мирослав Скорик народився 13 липня 1938 року в родині українських інтелігентів у Львові. Мати Мирослава Михайловича походила з родини Охримовичів. Його дідусь, Володимир Охримович, був відомим українським фольклористом, громадським та політичним діячем. Марія-Соломія Охримович-Скорик одержала освіту у Відні. Бабуся Олена Крушельницька-Охримович була рідною сестрою Соломії Крушельницької. Батько також навчався у Віденському університеті (філософський факультет). Перше знайомство з музикою Мирослав отримав у сім'ї — батьки, хоч і не були професійними музикантами, музикували в родинному колі, батько грав на скрипці, мати — на фортепіано.

До систематичних занять музикою Мирослава заохотила Соломія Крушельницька, сестра його бабусі. Якось в гостях у великої співачки 5-річний хлопчик зазначив, що її фортепіано «фальшивить» — він не знав, що для вокалістів інструмент налаштовують на півтону нижче. Крушельницька здогадалася, що у небожа абсолютний слух, і порадила його бабусі віддати хлопця вчитися музиці. За її порадою, він починає вчитися у Львівській музичній школі-десятирічці (яка виникла з ініціативи Василя Барвінського при Львівській консерваторії).
У 1948, з посиленням репресій родину Скориків репресували та вислали в Сибір (до Анжеро-Судженська Кемеровської області). Хтось зробив на них донос через те, що вони випускали антирадянські листівки
На засланні Мирослав продовжує свою освіту. Вчиться грати на фортепіано в учениці С.Рахманінова Валентини Канторової, навіть їздить на різні конкурси. Опановує також гру на скрипці під керівництвом батька своєї однокласниці Володимира Панасюка.

Лише після смерті Сталіна Мирославу дозволили повернутися до Львова з «чистим паспортом». Батькам композитора вдалося одержати такий дозвіл через два роки, але без права проживання у Львові. Переїхавши до Львова, Мирослав оселився в сестри батька Ярослави Біганської, яка допомогла знайти репетиторів для підготовки до вступу в Консерваторію.
1955—1960 роках навчався у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка під керівництвом професорів Станіслава Людкевича (теорія музики), Романа Сімовича та Адама Солтиса (композиція). Був постійним учасником засідань Студентського Наукового Товариства. Грав у студентському оркестрі, 1963 року організував ВІА «Веселі скрипки», для якого писав естрадні пісні. Його дипломною роботою стала кантата «Весна» на слова Івана Франка. 

В 1964 р. створює музику до кінострічки Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» Кінострічка стає відомою і автор музики — також.

З 1963 року викладав у Львівській, а згодом й у Київській консерваторіях. Також тривалий час працював у США та Австралії. В кінці 1990-х повернувся в Україну. З 1999 — завідувач кафедри історії української музики в НМАУ. Паралельно ще викладав у Львівській консерваторії. 

У 1989 — голова журі фестивалю «Червона рута». З 2002 — художній керівник фестивалю «Київ Музик Фест». Упродовж 2006—2010 років — співголова Національної спілки композиторів України. У квітні 2011 року призначений художнім керівником Київської опери, на цій посаді працював до 2016 року.

Помер 1 червня 2020 року у Києві. 3 червня у столичному патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ відбулося прощання з видатним композитором. 4 червня 2020 року в Архикатедральному соборі Святого Юра у Львові також відбулося прощання. Похований 5 червня 2020 року на Личаківському цвинтарі (поле № 13) у Львові.

Твори Мирослава Скорика регулярно виконують в Україні, інших пострадянських країнах, а також у Німеччині, Франції, Австрії, Нідерландах, Болгарії, Чехії, Словаччині, Польщі, Великій Британії, США, Канаді, Австралії. Композитор часто виступав як диригент і піаніст із виконанням власних творів.

У стилістиці продовжував традиції львівської композиторської школи, органічно пов'язаної з різноманітними первинними жанрами; дав модерну авторську візію українського, зокрема карпатського, фольклору і львівського міського та салонного музикування, а також сучасної популярної музики, насамперед джазу.

"Якщо у вас не завмирає серце коли ви чуєте «Мелодію ля-мінор» Мирослава Скорика, то у вас просто не має серця." — Viktor Vynnyk


https://youtu.be/SjLXBMrfRLg?si=y4QYdW2Ppi13dk7m

Хто трохи старіший за 40 років і хто ще пам'ятає таку популярну групу як Army of Lovers, пошукайте їх альбом The Gods of earth and heaven.

Там є цікава пісня Carry my urn to Ukraine (переклад приблизно: поховайте мене в Україні). Посилання у коментарях.
Увага - це пісня 1993 року.
Ще раз - 1 9 9 3 року !!!!!!!
Ось як її переклав гугл:

Битва титанів, коли ми переходимо річки
Смерть ікони неймовірна втрата
Під прапором ідем у дощ
Як коли ти несеш мою урну в Україну
Поки поїзд їде
Забальзам мене в лосьйоні
І підсмажте чарівні зілля
Я п'ю і я мертвий
Підніміть прапор на російській землі
Поцілуй землю на смертному звитку
Повільно просуваємося Білорусією
Канібали готують слов'янський мус
Космонавт вирощувався на Байконурі
Вітаю, графиня, вітаю де ля Кур
Фосфорити, як звіра нацькувати
Я кремую, делегую
Битва титанів, коли ми переходимо річки
Смерть ікони неймовірна втрата
Під прапором ідем у дощ
Як коли ти несеш мою урну в Україну
Жертвуючи тим, що було
Смерть діви
Життя на маргінесі
Ні води, ні хліба
Дивіться майбутні поп-шоу
Отримайте квитки на улюблених виконавців
Вам також може сподобатися
вічне сонце
Аріана Гранде
Блядская натура (Bitch Nature)
LoToR
Дні дівоцтва
Ділан Малвані
Обличчя себе в кришталеву кулю
Чорнобильський підйом Чорнобильський падіння
Наріжте церкви кільцями цибулі
Мистецтво для торгівлі в світі мистецтва
Втопіть царя в ароматі Cartier
Яєчня Faberg®
Фосфорити, як звіра нацькувати
Я кремую, делегую
Битва титанів, коли ми перетинаємо річки
Смерть ікони неймовірна втрата
Під прапором ідем у дощ
Як коли ти несеш мою урну в Україну
Поки поїзд їде
Забальзам мене в лосьйоні
І підсмажте чарівні зілля
Я п'ю і я мертвий
У пастці між ними на столі бюро
Вперед архітектор Сталін
Армія закоханих на параді
Спалах нижньої білизни, а потім вторгнення
Втопіть царя в ароматі Cartier
Яєчня Faberg®
Фосфорити, як звіра нацькувати
Ми кремуємо, ми делегуємо

- Анатолій Яровед

Гурт NeverSeenMiami випустив новий сингл - Зозулі

Це можливо єдиний трек у світі присвячений коту..і це моя особиста історія про нашого малого улюбленця Локі, якому давали 2 місяці життя, коли поставили діагноз «пизда серцю», а він прожив рік з рівною лінією на кардіо і не на секунду не спинявся, як справжній рок-н-рольщик

🎶 «Друга Ріка» презентувала нову інтерпретацію хіта Назарія Яремчука «Запроси мене у сни»

Переспівавши відому композицію, гурт долучився до проєкту Марії Яремчук «Re: Yaremchuk» на честь її батька, який передує виходу стрічки «Яремчук: Незрівнянний світ краси».

«Запроси мене у сни» — інтимна балада на слова Богдана Стельмаха та музику Володимира Івасюка, що побудована на чуттєвій ліриці та емоційному виконанні. За словами продюсерки збірки Марії Яремчук, пісня звучить так, ніби вона із авторського репертуару «Другої Ріки» і повністю відображає їхній музичний стиль.

Лідер гурту «Друга Ріка» Валерій Харчишин:

Коли Марія зателефонувала і запросила взяти участь у триб'юті на честь її батька Назарія Яремчука, ми вирішили спробувати «убити двох зайців» — здійснити мрію, аби заспівати пісню Володимира Івасюка, водночас ту, яку виконував Назарій Яремчук. Але одразу визначились, що не намагатимемось відтворити звучання оригінального твору. Ми підійшли до композиції так, ніби у нас є умовна гармонія нашої ж пісні з вокальною партією і текстом. Тобто домовились працювати так, ніби ми пишемо нову пісню «Другої Ріки». Коли ми завершили роботу, то зрозуміли, що звучить це дійсно як класична «Друга Ріка» зразка 2005-2010 років.

🔊Слухайте «Запроси мене у сни» на всіх платформах:
https://orcd.co/reyaremchuk_drugarika