«Время N» - другий лонгплей поспіль, що вийшов не під звичною вивіскою «Акваріум», а як сольна робота. І неспроста: крім єдиної концепції, яку сам БГ визначив як «подорож з темного краю до світла», ці альбоми об'єднує також абсолютно аномальна кількість музикантів, що брали участь у записі. А це більше трьох десятків, плюс оркестр «Віртуози Києва». Варто окремо згадати Брайана Іно, чия участь було швидше символічною, а також таких майстрів, як гітарист Лео Абрахамс (працював з Іно, Джарвіс Кокером, Полом Саймоном та ін.) і саксофоніст Мел Коллінз (колись грав в King Crimson, а загальна кількість робіт, в яких він брав участь, не піддається обрахунку). Виняткову роль зіграв продюсер цього альбому. Ним став Стів Джонс, людина з, здавалося б, зовсім іншої епохи. Він працював з Мобі, Daft Punk, Chemical Brothers та багатьма іншими. Як виявилося, його інтереси не вичерпуються британським андеграундом 90-х, і три «Греммі» цьому доказ.